понеділок, 10 червня 2013 р.

Леонід Прончак, "З Богом розмовляю рідним словом..."

Леонід Прончак
З БОГОМ РОЗМОВЛЯЮ РІДНИМ СЛОВОМ…
Клініка в поновленім костелі.
Уночі тривожний крик сови.
Непритомний, хоч іще живий,
З болю я звиваюсь на постелі,
В ліжку, що стоїть на вівтарі.
Янголи співають, чую, зграйно,
Моляться і просять: «Не вмирай-но!» —
Мов у раї, линучи вгорі.
Стріпонуло серденько жалі,
Враз зачувши музику органа…
В засвіти не хочеться, бо рано…
Хочеться ще жити на землі.
Наче провість снив я перед тим,
Маренням обнятий гарячковим:
З Богом розмовляю рідним словом.
От би й до людей звернутись ним…
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.