Ригор Крушина
* * *
Світ багатий, безмежно широкий,
І пригод зна без ліку баніт…
Сорок літ я не бачив сороки
І не чув солов’я тридцять літ.
Кажуть люди, сорока — крадійка.
А мені, може, щастя несе.
Залопоче вона, чародійка, —
Горобців наче вітром стрясе.
Білобока мені цокотуха
Нагадала про те, як я ріс.
І з грудей моїх здушена скруха
Витягає дошкульний свій спис.
І здаля вже сопілка співає,
І сорока лящить на вікні.
Ну а де ж соловейко? Немає.
Не чувати його в чужині.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
