Володимир Некляєв, "Де голову схилю..."

Володимир Некляєв

* * *

Де голову схилю,

Там і знайду нічліг.

Сніг перший —

На ріллю,

А другий сніг — на сніг.

На рану — перший біль,

А другий — на пруги,

На долю, студінь, цвіль,

На перший слід юги,

Що тільки почала узимками свій біг…

…Прибігла. Обняла.

З плечей змітає сніг.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "Знову юний"

Ригор Крушина

ЗНОВУ ЮНИЙ

У парку — казка наяву:

Трава видзвонює трамваєм,

І ніжно квіточку живу

Метелик криллям сповиває.

А дуб шепоче… Так мій дід

Шептав молитву в апогеї.

І я, в душі стопивши лід,

Питаюсь юності своєї:

— Ти в ліс ходила по гриби?

Суниць доспілих назбирала?

Чи спер тебе той культ доби

Світлополоха-канібала.

З тобою разом я зборов

Чимало злигоднів і горя.

І от тепер я — юний знов —

Стрічаю сонце коло моря.

Про тебе, юносте моя,

На серце спогад теплий лине.

Та сила досі ще буя,

Й палкі трапляються хвилини.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Володимир Некляєв, "Гай"

Володимир Некляєв

ГАЙ

1

Про що ти жебониш,

Мій гаю бурштиновий?..

Справляти час обнови.

Стривай-но. Повільніш.

З тобою ми живі.

Абияка подія.

Одвіє листовій,

І снігосій одсіє.

Вберешся нашвидку

В весняну яр шовкову

І дівчину вертку

Гукнеш секретним словом.

Не втерпить, надбіжить

Травиночка струнка та…

Ах, жить та й не тужить,

З обіймів не пускати!

Тугіш стягти вузли,

Що пальці посплітали!..

Пшеничнії вози

На тік попрямували.

2

За гаєм знов почався гай.

Забув я, що було до гаю.

І раз у раз перебігаю

Себе самого…

Ат, нехай!

Бігме, не знаю я жалів.

Така пора в житті буває,

Коли живеш, немов спливає

Вода з напоєних полів.

Дарма, куди вона тече, —

Куди біжить твоя дорога!..

Ніхто на світі не втече

Від долі, від себе самого.

І мусиш із собою жить,

Таким, як є, вже так ведеться.

Жить, як розсміяне сміється,

Жить, як наболене болить.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "Сни і мрії"

Ригор Крушина

СНИ І МРІЇ

Я жив на акрополі зоряних снів

І линули мрії мої в небодалі.

Я чув заворожених дзвонів зазив,

Кругом не полин зацвітав, а мигдалі.

І там, де росла кропива під плотом,

Уже виноград між троянд корениться…

Ген-ген усміхається зваби фантом.

Тепер я щомога напружив зіниці.

Так доля таїнна судила мені,

Що всюди моєму являється зору

Квітуча земля, де лунають пісні,

І з ними поволі ступаю я вгору.

Справди́лося бачене в мріях і снах,

Хоч край свій покинув у муках безсилих.

Я сам у світи торував собі шлях

До сонячних весен і спогадів милих.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Володимир Некляєв, "Неділя"

Володимир Некляєв

НЕДІЛЯ

Купи мені найказковішу книжку.

Купи мені дощ.

Купи мені човен,

Купи невеличку мавпу,

Купи гойдалку,

А ще оту кричалку, що в неї кричить

Дядько міліціонер…

Я купив смачне морозиво,

І їй цього було досить.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "Офіцер гусарського полку"

Ригор Крушина

ОФІЦЕР ГУСАРСЬКОГО ПОЛКУ

На коні тепер він не літа́,

Вік його минув, як подих лі́та.

І тремтить рука через літа́,

І повсюди палиця з ним лита.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Володимир Некляєв, "Ні, не набрати хворосту..."

Володимир Некляєв

* * *

Ні, не набрати хворо́сту,

Мати — до скриньки, що просто

До сокорини за плотом

Косо прикручена дротом.

Скриньку журба відчиняє —

Жовтий конверт випадає.

«Звістки діждала од сина?..» —

Стиха пита сокорина.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.