Михась Скобла
ВЕЧІР ПЕРЕД РІЗДВОМ
Тихо, мов на
безлюдній планеті.
Мороз без упину
Лізе до всіх
цілуватись.
В оселях
селянських
У печах і грубах
З життям
прощаються дерева:
Наче віск, на
чере́ні тане сосна,
Сипля́ть
сполохані осики,
Відстрілюється
ялина,
Береза свариться
на вогонь,
Устигаючи скласти
духівницю
На скрученім
закуренім бересті…
Дими підіймаються з коминів
І стоять над
сільською тишею —
Цілий ліс теплих
Примарно-хитких
дерев.
Десь у верховітті
Моститься на
ночівлю
Невидний пугач,
Примруживши
Одне око.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2015.
