Володимир Некляєв
ГРАННЯ
Зранку небо потемніло, аж страх,
Вдень вогнем упало чорним на шлях.
Нахилився й зачерпнув я вогню,
Перекинув з п’ятірні в п’ятірню.
І на правій — він лишив пухирі,
І на лівій проступив у таврі.
І спитала п’ятірня в п’ятірні:
— Нащо нам перекидати вогні?
І сказала п’ятірні п’ятірня:
— Це, властиво, забава. Грання.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
