Володимир Некляєв
ЛЕТЮЧА ЗІРКА
Аж коло скроні світу
Майне і пропаде.
Ні голосу, ні сліду
Ніде, ніде, ніде.
А світ собі гуде,
Мов перед святом пошта.
Майне — і пропаде.
Звідкіль? Куди? Пощо ж то?
Сплакне густий вербняк
На стежку в чистім полі.
В усьому — долі знак.
…А що ж це, як не доля?
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
