Володимир Некляєв
* * *
Тіні вечора стиха
пливуть од вікна,
Пошепчімось під
нічку
Не про вічне —
про звичне,
Хоч про те, що
вже скоро весна.
Як давно я тобі не казав про весну!
Ти пробач мені,
чуєш:
Навесні зі мною
ночуєш,
Не боїшся, що я
не засну.
Усміхаєшся в сні, наче юність сама,
Не боїшся, що в
пі́тьму втечу крадькома —
І не страшно до
рання
І чекати, й
боятись вертання…
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
