Володимир Некляєв, "Грання"

Володимир Некляєв

ГРАННЯ

Зранку небо потемніло, аж страх,

Вдень вогнем упало чорним на шлях.

Нахилився й зачерпнув я вогню,

Перекинув з п’ятірні в п’ятірню.

І на правій — він лишив пухирі,

І на лівій проступив у таврі.

І спитала п’ятірня в п’ятірні:

— Нащо нам перекидати вогні?

І сказала п’ятірні п’ятірня:

— Це, властиво, забава. Грання.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "Наш дух білоруський — кришталь..."

Ригор Крушина

* * *

Наш дух білоруський — кришталь,

Хоч місце чужинне

Ламає його і, на жаль,

У мулі він гине.

Запалося вже почуття —

Гостинність прадавня.

Пускає в непам’ять життя

Традиції славні.

А дітям незнані наш край

І неньчина мова.

Сміються та й кажуть: «Ґуд бай,

Ми іншого хову».

Звелася колишня мораль…

Де місце родинне,

Там дух білоруський — кришталь,

А де чужинне —

Гине.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Володимир Некляєв, "Дев'ятий плач"

Володимир Некляєв

ДЕВ’ЯТИЙ ПЛАЧ

Василеві Бикову

Коли з війни вернулися солдати:

«Дійшли, — сказав їм маршал. — Дожили.

По восьмому настане плач дев’ятий.

І ви не всі ще сльози пролили.

Гріхи війни, і жах її, і втрати

На себе взяв, бо ви за мною йшли.

По восьмому настане плач дев’ятий.

І ви не всі ще сльози пролили.

Заходьтеся оселі будувати,

Беріть жінок, щоб роду не звели.

По восьмому настане плач дев’ятий.

І ви не всі ще сльози пролили».

«Про що він каже? — думали солдати. —

Про що він плаче?! Ми ж перемогли!..»

По восьмому настане плач дев’ятий.

І ми не всі ще сльози пролили.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "В гуркотняві"

Ригор Крушина

В ГУРКОТНЯВІ

Осінь лист з дерев зривала,

Ніч обстріляна ревла.

Смерті змора небувала

На руїни заповзла.

Гуд землі долинув з ночі.

Тут і там — пожежі, дим…

Верескливий крик жіночий

Сколихнув ураз мій дім.

Завихрилась потеруха,

Пі́тьму спалах розпоров.

Ребра хруснули десь зглуха,

Й розлилась невинна кров.

Збитий хвилею страшною,

Я не мав іще знаття,

Що сусідка за стіною

В світ приводила дитя.

Плач народженця засвідчив:

Живоття не зна перерв…

Скрізь — гуркотнява і відчай.

Осінь рвала лист з дерев.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Володимир Некляєв, "Ти маревом пливла..."

Володимир Некляєв

* * *

Ти маревом пливла…

У відблисках заграв…

Виднілася ледь-ледь

над річкою і бором.

Від слів моїх пливла,

що їх сказав учора,

До слів моїх пливла,

що завтра б їх сказав.

Ти маревом пливла…

Всотавши дріж земний…

Між палітурок днів

минулих і майбутніх

Ми віднайшли удвох

сторінку незабутню:

«Сьогодні ваша тиш», —

написано на ній.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "Індивід"

Ригор Крушина

ІНДИВІД

Один — за перо, а другий — в гаман.

Один — талант, а другий — талан,

Талан, що талантові мостить шляхи,

Буває він добрий, буває й лихий.

Талант молодий ледве скніє.

І як йому збутись біди?

Ні грошей, ні слави — лиш мрії.

Піти б! А куди?

Шукати дружка-мецената?

Хоч братчики ті не святі,

З них кожен мастак обіцяти.

— Працюймо в гурті!

Напишемо разом поему.

Два імені поруч... Даруй!

Тобі підкажу тільки тему —

А ти вже віршуй!

…Не треба мені того хвата,

Я сам вийду з твором у світ.

Кричить індивід: — Моя хата!

Мій сад! І мій цвіт!

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Володимир Некляєв, "Рулетка"

Володимир Некляєв

РУЛЕТКА

Свого убивцю має всяк з убитих.

Але не він, що на хрестах і плитах

Читає прізвища, між безлічі імен

Силкуючись одне знайти.

Здавен

Щороку в день той самий на долоні

Він пістолет стискає. Холодок

До серця підступає і до скроні,

Німіють пальці. Клацає курок.

Опісля відзначає він родини

І до нестями п’є всю ніч того,

Що пощастило знов йому: єдиний

Патрон на всю обойму — не його.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.