понеділок, 30 вересня 2013 р.

Іван Переверзін, "Спрага"

Іван Переверзін
СПРАГА
Вночі, казали, підуть грози…
Та грози так і не пішли.
Самі небесні краплі-сльози
на землю вдосвіта лягли.
А грім столунням озивався,
аж ціпеніла в жилах кров,
огонь на обрії займався
і гаснув, щоб спахнути знов.
Коли задніло, то посухи
додав нестерпний, лютий сквар,
немов які ворожі духи
зійшли на землю з-понад хмар.
І не було ніде захистя:
ні коло річки, ні в ярку,
і спрагле морщилося листя,
і никнув ряст на травнику.
І ти, не віруючи в Бога,
але під спекою йдучи,
молився пристрасно до нього,
щоб він землі наслав дощі.
Взивав, мов з долею прощався,
взивав, немов себе корив,
і падав ницьма, і спинався,
і реготав, і сльози лив.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.