вівторок, 25 червня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Килина"

Володимир Некляєв
КИЛИНА
В дитинство поринути в гомоні дня —
І миттю згадати, мов стяти билину,
Забаву, що мали ми,
Дітлашня, —
Дражнити стареньку Килину.
— Килино, Килино, хто твоя мати?
— Килинина мати — самісінькі лати.
— А хто, Килино, свекруха твоя?
— Килині свекруха — отруйна змія.
— А хто, Килино, твій чоловік?
— Килинин чоловік — старий черевик.
— Килино, Килино, а хто твої діти?
— Килинині діти — мишва несита.
Недавно було… Та пройшли, пропливли
Літа мої ранками росними…
Дитинство не знає пощади, коли
Нема її в світі дорослому.
«Чаклунка!» —
і сміх над тобою дзвенів,
Дитинство моє!..
Крізь кушир та малину —
Убозтвом, нуждою тяжких своїх днів —
Тебе здоганяла Килина.
В траві спотикалася біля беріз,
Знов бігла, сварившись сачком, розкудлачена…
Ніхто не прощає нам кривди і сліз —
Відплатиться все і відплачеться.
Я кривду невмисну за гріх не беру…
А все ж —
як до рідної хати прилину —
Збентежено в землю свій погляд упру,
Зустрівши стареньку Килину.
Вона вже не вгадує зовсім мене,
Та знов, як на те, мені в пам’яті бачиться…
І чую, бува: скреготливо шепне:
«Відплатиться все і відплачеться!»
Спитаю:
«Килино, невже я тобі
Хоч щось завинив?!»
Та у відповідь — тиша…
За що ж тоді вслід шле прокльони в грозьбі
Й образою дише,
Й образою дише?..
Життя половина… Життя половина…
Старенька Килина… Старенька Килина…
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

четвер, 20 червня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Небо, неначе магнітове..."

Володимир Некляєв
* * *
Небо, неначе магнітове,
Тягне до горніх висот…
Що ти згубила в тім світові,
Ластівко, іскро, ясо?
Там, попід синню тужавою,
Зір оповивши разки,
Сяють жаркою загравою
Дзьобиком зшиті хмарки.
Чом ти шугаєш кометою
Коло небесного тла,
Швачко моя бистролетая?
Он навіть крильце спекла…
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Ригор Крушина, "Поет повинен бути з гартом..."

Ригор Крушина
* * *
Поет повинен бути з гартом,
Шукати все нових доріг.
Зректи, як Цезар, та не жартом:
«Прийшов, побачив, переміг!»
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

середу, 19 червня 2013 р.

Ригор Крушина, "Німан біжить"

Ригор Крушина
НІМАН БІЖИТЬ
Моє серце в дрімоті дрижить,
Я горю в маячінні:
Десь у далечі Німан біжить,
Все струміння в промінні.
Я лечу. Вісла. Свіслоч. І Случ,
Де вода по коління.
Споминання збивають обруч
Через два покоління…
І малеча мене назива
Вже не дядьком, а дідом,
І в чужинному краї, бува,
За дорослими слідом
У зажуроньці личка збрижить
Через дідові згади.
Десь у далечі Німан біжить,
І стираються звади.
І зринають з минувшини дні,
Як горю в маячінні.
Обіч колій знайомих — вогні.
О, ви, мрії пломінні!..
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

неділю, 9 червня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Воля"

Володимир Некляєв
ВОЛЯ
Здобув у світі волю я таки.
Були дружки,
Кохані, рідняки.
Тепер я більше знаюсь з самотою…
Оце й усе, либонь,
Що з волі маю тої.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

суботу, 8 червня 2013 р.

Ригор Крушина, "На маскараді"

Ригор Крушина
НА МАСКАРАДІ
На блуднім балі блазнів
Я друзів не знайду.
Там кіт дверима брязнув
І скрикнув какаду.
І всі фальшиві маски —
Ягниці й віслюки,
Арапи, папуаски,
Русалки, відьмаки —
Принишкли, мов на бомбу,
Зорять, мов на пожар:
— Здається, ти козлом був,
Тепер нема машкар.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

четвер, 6 червня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Космос"

Володимир Некляєв
КОСМОС
1
Народжені тут, на землі —
Нащадки небесної висі.
Про це ми в земному кублі
Забули, ще бувши малі,
А зросту дійшли — найнялися
У муляри та ковалі, —
І, звідавши справу землі,
Згадали про спрагу до висі.
2
Проснувшись якось серед ночі,
Згадаєш, що з неба твій рід,
І впнеться в довірливі очі
Холодний стрімкий небозвід.
Й оманлива згадка буття
Поглине твій розум до цяти, —
І вже не ходити дитя
Учитимеш ти, а літати.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

понеділок, 3 червня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Борги"

Володимир Некляєв
БОРГИ
Життю, що у позику взято,
Сплатив я, здається, борги,
І, наче ріка розіллята,
Вертаю в свої береги.
Ну, досить.
У рідному краї,
Коли ще комусь я і винний,
То тим, хто землицю скопає
Й засипле
мою домовину.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.