Осип Мандельштам
* * *
Все нам чуже в
столиці мерзосвітній:
Її суха,
зачерствіла земля,
І буйний торг на
Сухарівці ситній,
І взір страшний
розбійного Кремля.
Вона, сліпа, весь світ тримає в шорах.
Мільйони гарб
рипучих у далінь
Пустила — і тяжіє
на просторах
Її базарів
бабська широчінь.
Її пахких церков бучні чарунки —
Що дикий мед між
нетрів та боліт,
І небом хмурим
розсіва відлунки
Пташиних зграй
ряснистий переліт.
Вона в торгівлі — промітна лисиця,
А перед князем — служка
боязка.
Тече в сухі рови мутна
водиця:
Її здавен удільна
мчить ріка.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2014.
