Євдокія Лось
РІДНІЙ МОВІ
Тобі сонет
складаю щирий свій,
Прапрадідів моїх
квітуча мово,
Мого народу
первісна осново,
Душі його роздоле
віковий!
Якщо і я на царині твоїй
Покину хоч
зернину — не полову,
То завдяки тобі,
казкове слово,
Ознак утішних
символе живий!
До глибини душі мене хвилює,
Як пізнаю́ тебе і
спрагло п’ю я,
Немовби припадаю
до джерел.
І, юна, йду, вдихаю аромати
Осонченого краю
буйних зел,
Де мові рідній
дано панувати!
© Дмитро Щербина, український переклад, 2016.
