неділя, 18 серпня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Руїни замку..."

Володимир Некляєв
* * *
Руїни замку.
Вилюднілий кут.
Кругом шипшини миршаві, похмурі.
Й обличчя жінки на вцілілім мурі —
Коханки короля, що правив тут.
Була вона коханкою чи ні,
Та владаря зясирила красою —
Він звати
наказав її святою
Й увічнити
На кам’яній стіні.
Збитошний був король той, як дитя,
Не знавши меж ні в щедрості, ні в злості…
Давно зотліли владареві кості
Під чахлими шипшинами життя.
Ім’я його забуто в тих краях,
Де збитки він чинив, ходив війною,
Щоб ошуком
І міццю вогняною
В сусідах послух сіяти
І страх…
Та пал блакитний
досі ще не зблід
Очей жіночих! —
Ллється на розлоги…
І сяє смутком
Давньої пожоги
Зухвало-вільний
Полочанський вид.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.