Аркадь Кулешов
* * *
Законові тяжіння
непідвладні,
Планетами з
віддалених орбіт
Існуємо з тобою,
різнорядні,
Як виняток, як
світ і антисвіт.
Скажу, моя любове, що ніколи
Не ділимо ми
хліба — тільки сіль.
Радієш ти, як я
смутний і кволий,
І журишся, коли
мина мій біль.
Ти зневажаєш мій сердечний захід
Відмовою,
найтяжчою з відмов.
Здається, щойно я
зверну на захід,
Як ти на схід
повернеш стрімголов.
Проте земля б моя осиротіла
І всесвіт би
стемнів, якби, бува,
Ти, вибухнувши, в
безвість одлетіла
Нестримно, наче
хвиля світлова.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2014.
