Муса Джаліль
БІДА
— Над кралю
ту нема жінок,
Аж світ без неї
не люб!
Одначе жереб вже
давно
Дав моїй пасії
шлюб.
— Не диво це, та чи коха
Своє подружжя
вона?
Як ні — не сохни
й не зітхай:
Час усе легко
владна́.
— Обрид їй клятий чоловік
Гірше за редьку
гірку,
До печінок живих
допік, —
Від щастя в них —
ні знаку.
— То хай розлучиться. Ти десь
Направ її,
далебі.
Тоді ви враз
поберетесь —
І зблисне сонце
тобі.
— Ох, брате, дякую! Вартна,
Коштовна рада
твоя,
Та тільки є біда
одна:
За чоловіка їй —
Я.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2018.
