Іван Переверзін
СВОЯ ДОРОГА
Я міркував про смерть так
часто,
що зовсім занедбав життя —
дорогу ту, яку відкласти
не випада на майбуття.
І я збагнув: відстав од друзів,
прогаяв час щасливий свій…
І серце зчерствіло в притузі,
і зір мов випік суховій.
Де прогріх, там нема споко́ю…
І я, ходи придавши, вмах
зі стежки в затінку виткої
на осіянний вийшов шлях.
І далі йтиму без упину,
забувши сон, як у біду,
аж поки вбачу друзів спини,
аж поки щастя віднайду.
Зажив я злигоднів чимало,
вони журботою мені
і душу, й розум повивали,
навік затьмивши дні ясні.
Вже на камінні збив я ноги,
вже ллється сьомий піт… Дарма!
Я бачу лиш свою дорогу
і знаю: іншої нема!
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
