Михась Скобла
* * *
Не зжовкли квіти ще
у Жовкві,
Безлюдів
королівський двір.
Соборна церква
там у жовтні
Блакиттю бань
манила зір.
Тремтів на вежі стяг од вітру.
І гід розводився
про храм.
А чортівня
підступна, хитра
Розлуку мислила
вже нам.
Та в найвеличнішій Господі
Когось той намір розгнівив.
Я віз тебе сюди,
як злодій.
Він мій крадіж благословив.
А на дротах багатосилих —
Шпаки клавірами
невлад…
Над Буськом з
вирію летіло
Кохання в рідний
резерват.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2014.
