Персі Біші Шеллі
* * *
Не руш заслони
барвної, яку
Живущі звуть
Життям: нехай на ній
Цвітуть химери й
віру пломінку
Дарують нам усім;
по той бік мрій
Надія й Страх від
ранку до смерку
Тчуть тіні доль
при відхлані хмурній.
Раз зняв один заслону, бо плекав
Бажання — аж до
серця німоти —
Спіткати те, до
чого був цікав,
Але, на жаль,
подавшись у світи,
Зазнав лише
зневаги й сумоти…
Він серед тіней
сяєвом блукав,
Мов Дух, що
прагнув істину знайти,
Та, як і Казнодій,
не відшукав.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2016.
