Михась Скобла
ДІВЧИНА
Душу геть
відгонили вуста —
Хмарка доброчесна
ніжнокрила
У сльоту на чорні
болота
Відлітати зовсім не
хотіла.
В тужній порожнечі серед мли,
Як молитва, чулися
ридання.
Замерзали сльози.
А коли
Повня залила небес
підбання
Дівчина під двері підійшла,
Стомлено постояла
на ґанку.
Тільки не вернула
вже душа
Ні вночі,
Ні потім на
світанку.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
