понеділок, 7 жовтня 2013 р.

Михась Скобла, "Брат"

Михась Скобла
БРАТ
Раз у раз бачу дивний обряд, 
Не дали йому назви ще люди, —
Каже зайда мені: — Я твій брат.
Як настирного збутись приблуди?
Рідняків своїх завжди я рад
Привітати у себе в гостині.
Та приходить чужак: — Я твій брат,
І ми жити в братерстві повинні.
Ми частуємось, хто чим багат, —
Кров і дух нас ріднять, — та до вуха
Знову голос летить: — Я твій брат…
І слова ті, що чув їх стократ,
Невідчепні, як спасівська муха.
Хоч би де, — при пашні, на гульні, —
Я нічусь, як накидача стріну.
Вже за старшого став він мені
І торочить про це без упину.
І кричить уже владно той хват,
За петельки вхопивши в куткові:
Як, мовляв, ти молодший мій брат,
То й коритися мусиш браткові!
Хитроокий напівазіат,
Про братерство своє не змовкає…
І спитати я хочу, як брат:
«Часом, брате, ти звешся не Каїн?»
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.