Іван Переверзін
* * *
Де
сьогодення? Де минувшина?
Душа
не знає до пуття,
немов
її у нетрі пущено,
звідкіль
немає вороття.
Ну, а прийдешність — долі марища,
на них
здаватися не слід.
От я і
суплюся, мов хмарище,
яке
затьмило сонця схід.
Агов!.. Ніхто не озивається,
не
вирятовує з біди.
І
серце в одхлань уривається,
покрижанівши
від нуди.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
