Ригор Крушина
НІМАН БІЖИТЬ
Моє серце в
дрімоті дрижить,
Я горю в
маячінні:
Десь у далечі
Німан біжить,
Все струміння в
промінні.
Я лечу. Вісла. Свіслоч. І Случ,
Де вода по
коління.
Споминання
збивають обруч
Через два
покоління…
І малеча мене назива
Вже не дядьком, а
дідом,
І в чужинному краї, бува,
За дорослими
слідом
У зажуроньці личка збрижить
Через дідові
згади.
Десь у далечі
Німан біжить,
І стираються
звади.
І зринають з минувшини дні,
Як горю в
маячінні.
Обіч колій
знайомих — вогні.
О, ви, мрії
пломінні!..
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
