Володимир Некляєв
КОСМОС
1
Народжені тут, на
землі —
Нащадки небесної
висі.
Про це ми в
земному кублі
Забули, ще бувши
малі,
А зросту
дійшли — найнялися
У муляри та
ковалі, —
І, звідавши
справу землі,
Згадали про
спрагу до висі.
2
Проснувшись якось
серед ночі,
Згадаєш, що з
неба твій рід,
І впнеться в довірливі
очі
Холодний стрімкий
небозвід.
Й оманлива згадка буття
Поглине твій
розум до цяти, —
І вже не ходити
дитя
Учитимеш ти, а
літати.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
