Володимир Некляєв
* * *
Небо, неначе
магнітове,
Тягне до горніх
висот…
Що ти згубила в тім
світові,
Ластівко, іскро, ясо?
Там, попід синню тужавою,
Зір оповивши
разки,
Сяють жаркою
загравою
Дзьобиком зшиті
хмарки.
Чом ти шугаєш кометою
Коло небесного
тла,
Швачко моя бистролетая?
Он навіть крильце спекла…
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
