Михась Скобла, "Millennium"

Михась Скобла

MILLENNIUM

Сторіччя уповільнюють свій плин,

Як хмари на гірському перевалі.

Той не з’юніє, хто дійшов сивин.

І дуб не встоїть від ударів сталі.

Перед циганським сонцем на смерку

Доводиться чоло хилити дневі.

Як недоречно в душняву жарку

Палахкотіти Вічному вогневі!

На учту Валтасарову бучну

Щоніч нас кликав бубон безнастанку.

Когось — у тьму тягло, що в нуртину,

Хтось — марив сяйвом сонячного ранку.

Босоніж по шпильках ходив співець.

Скрипаль думливо мандрував по гамах.

Дудар ховав грошину в гаманець —

Ту, що прийняв як ласку з рук поганих.

Хай страдному насниться Божий світ.

Оглухлому — сопілки дивні трелі.

Стріла дороги впреться в небозвід

Шпилем, що височіє на костелі.

Озветься дзвін, проб’є урочий час —

І тут, під небом, на земному вічі,

Назве Вітчизна визволена нас

Поетами двадцятого сторіччя.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Михась Скобла, "Я віру йняв друзям близьким..."

Михась Скобла

* * *

Я віру йняв друзям близьким,

Не думав про чвари та звади.

Був певен: дружу не будь з ким,

Та кожен,

на жаль,

мене зрадив.

Півсвіту я домом назвав —

Набридли тамтами і чуми —

З мандрівок вертався назад —

Та рідного

вуха

не чули.

У мріях сердечних своїх

(А всім уявилось — грошима…)

Тебе приєднав до святих,

А ти

прогрішила…

© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

Іван Переверзін, "Сяєво"

Іван Переверзін

СЯЄВО

Сліпучо-срібною поливою

сніги яскрилися навкруг.

Поволі дівою вродливою

ступала ніченька за пруг.

Кохана, де ти? Що з тобою?

Хоч словом, раю мій, озвись!

Та мріла тишею німою

над світом льодовита вись.

А що, як – серце стисло жалем –

ти й справді в вічність одійшла

і ніч тебе опроводжала

в ясному сяєві срібла́?

© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.

Іван Переверзін, "Стенаються нерви, мов струни напнуті..."

Іван Переверзін

* * *

Стенаються нерви, мов струни напнуті,

і серце у грудях так б’ється, що страх.

І хочу, їй-богу, не першим я бути,

але й не останнім здолати б свій шлях!

І тут не завадить мені жодна сила,

бо сам напророчив я плин своїх днів…

Аби ти в розкошах земних не згорділа,

аби я душею в біді не здрібнів.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.

Іван Переверзін, "Де сьогодення? Де минувшина?"

Іван Переверзін

* * *

Де сьогодення? Де минувшина?

Душа не знає до пуття,

немов її у нетрі пущено,

звідкіль немає вороття.

Ну, а прийдешність — долі марища,

на них здаватися не слід.

От я і суплюся, мов хмарище,

яке затьмило сонця схід.

Агов!.. Ніхто не озивається,

не вирятовує з біди.

І серце в одхлань уривається,

покрижанівши від нуди.

© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.