четвер, 29 листопада 2012 р.

Ригор Крушина, "З північних далей посивілі..."

Ригор Крушина
* * *
З північних далей посивілі
Вернулися мої брати,
Зазнавши тюрем божевілля
Й нагої зброї страхоти.
Салютували їм вокзали.
Букети квітів. Потиск рук.
Тих рук, що сіті розкидали,
Пускавши наклепи у друк.
І кривда бідкається крадці,
Немає приязні, жалля…
Когось голублять можновладці,
Когось — чужинецька земля.
І знов густішає поволі
Холодна темрява. І знов
Брати мої в тяжкій неволі,
І слово взято у заков.
І не розкажуть про свій порух,
Про те, що душу їм торка.
Як плямували їх на зборах,
На політичних ярмарках.
Як їх у ніч несамовиту
Везли в розпачливій нудьзі,
Як цвіт і юнь звели зі світу
В глухій безжалісній тайзі.
Своїх братів я розумію,
Я чую їх… А лютий час
Жене в морози і завію
Мільйони — непокірних — нас.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.