Іван Переверзін
* * *
І знов між юними листками
в широких кронах навесні
синиць, закоханих без тями,
пісні струмують неземні.
А там, де
райдуга строката
єднає давнє і нове,
душа воістину крилата
до золотих надій пливе.
І я так
страдно заглядаю
в очей твоїх прегарний рай,
що не збагнеш, чого жадаю
і не розлюбиш, так і знай.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
