вівторок, 9 квітня 2013 р.

Ригор Крушина, "Арфа душі"

Ригор Крушина
АРФА ДУШІ
За силу чуттів, за ясний сонцесвіт
Еротику лає сухий пустоцвіт:
— Нікчемна поезія! Спів дикуна
Про те, що ховає фіранка вікна!
Намови міцніють і ладять тюрму.
І люди мовчать, не перечать тому.
Здається, настала безока пора:
Вони зневажають свого пісняра.
А дехто зітхає у спраглій глуші:
— Ти наше відлуння. Ти арфа душі.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.