Ригор Крушина
АРФА ДУШІ
За силу чуттів,
за ясний сонцесвіт
Еротику лає сухий
пустоцвіт:
— Нікчемна поезія! Спів дикуна
Про те, що ховає
фіранка вікна!
Намови міцніють і ладять тюрму.
І люди мовчать,
не перечать тому.
Здається, настала безока пора:
Вони зневажають
свого пісняра.
А дехто зітхає у спраглій глуші:
— Ти наше
відлуння. Ти арфа душі.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
