Михась Скобла
* * *
Бог пішов,
І пера враз чаїні
Синяву збілили
водяну.
А душа в безвір’ї
й безгомінні —
Чи з такою Бога
дожену?
Господи, твої ловлю я кроки,
Береги туманом затина.
Скрізь самі чайки
та оболоки,
А під нами зимна
нуртина.
Бог ішов, до неба дотикався,
Чи, крім мене,
бачив хто коли,
Щоб і він на
хвилях спотикався,
Щоб і він блукався
серед мли?..
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
