понеділок, 29 квітня 2013 р.

Ригор Крушина, "Напровесні"

Ригор Крушина
НАПРОВЕСНІ
По натхнення кроснами доріг
Я піду напровесні за місто.
Мріється мені ясний моріг,
Віє чебрецем у снах пашисто.
Пусто ще кругом, куди не глянь,
Без травиці юної рясної —
Символу достатку й сподівань.
Хмуро прогляда таловиною
Між снігів залежана земля,
Мов іржа руда поверх заліза.
Не стиха ніяк журба моя,
Остюком у вірш вона залізе.
Буде млосно співанці моїй.
А коли мені всміхнуться руна,
Сум проллється мій, і супокій
Ляже в серці на ожилі струни.
Забуяє слово. Піде в друк.
Задзвенить напровесні крилато.
Жайвір буде синій виднокруг
Піснею моєю застилати.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.