Володимир Некляєв
ПИЯТИКА
За столом у
готельнім покої
Де і дим, і
задуха хмільна,
Троє
всиплють по вінця
гіркої
І чарки свої
вип’ють до дна.
Схаменуться. Закурять сумливо.
Очі в очі
бентежно зирнуть.
Пересіє все
пам’ять, як мливо —
І вони наливають
і п’ють.
Троє — з Мінська, з Городні, з Берестя —
Запізнались
допіру, однак
Кожен з них до
горілки береться.
А чому?
З дива доброго.
Так.
Бо несила у рідній країні,
Що не дійде ніяк
до пуття,
Світом ну́дити днина
при днині
Без пиття.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
