Ригор Крушина
СТАНСИ
Тебе я чекаю,
тривожно чекаю.
Хвилини спливають.
Я чую твій сміх.
Простую бентежно.
Спіткання шукаю.
Сполоханий заєць
повз мене пробіг.
Настирливо споминка в душу вповзає
Й мене зігріває
теплом давнини:
На полі рум’янки,
під сосною заєць…
Окрилені мрії, привабливі
сни.
Кого я шукаю? Чого я жадаю?
Хіба еліксирів у
нашім краю?
Ми юні були, і
для нас, виглядає,
Цвіли тоді квіти
інакші в гаю.
Яка завірюшлива метаморфоза
Зворушує, зсушує
лю́дське життя!
І я не рум’янок,
і ти не мімоза,
Та в наших серцях
ще живе почуття.
Шукаю тебе. Чую сміх за кущами,
Твій сміх, і розмову
дідів та батьків.
Мені це здалось…
Я давно вже не з вами —
Від буйних
далеких юнацьких років.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
