пʼятниця, 10 травня 2013 р.

Ригор Крушина, "Станси"

Ригор Крушина
СТАНСИ
Тебе я чекаю, тривожно чекаю.
Хвилини спливають. Я чую твій сміх.
Простую бентежно. Спіткання шукаю.
Сполоханий заєць повз мене пробіг.
Настирливо споминка в душу вповзає
Й мене зігріває теплом давнини:
На полі рум’янки, під сосною заєць…
Окрилені мрії, привабливі сни.
Кого я шукаю? Чого я жадаю?
Хіба еліксирів у нашім краю?
Ми юні були, і для нас, виглядає,
Цвіли тоді квіти інакші в гаю.
Яка завірюшлива метаморфоза
Зворушує, зсушує лю́дське життя!
І я не рум’янок, і ти не мімоза,
Та в наших серцях ще живе почуття.
Шукаю тебе. Чую сміх за кущами,
Твій сміх, і розмову дідів та батьків.
Мені це здалось… Я давно вже не з вами —
Від буйних далеких юнацьких років.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.