Володимир Некляєв
СТАВ
Добреду я на
смерканні
До межі, де
темний став…
Так дотліє день останній,
Як і кожний
дотлівав.
І при ставі, за межею,
Де скінчу я путь
земну,
Не за жінкою
своєю,
Не за любками
сплакну.
А за ким усе ж сльозину
Я зроню, де
темний став?
А за Тою, що не
стрінув,
Що у світі не
застав.
За небаченою,
Тою,
Що побачити не
вспів,
Лиш за Тою неземною,
Що Господь не
присудив.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
