Володимир Некляєв
ХМАРИНКА
В Креві, на горбі
з травою буйною,
В затінкові
цвинтарних розп’ять,
Чолами до церкви
дід з бабунею
У землі
нездоланій лежать.
Їхній вік журботою-досадою
Сплив по хвилях
луди та мани.
І спочили Йван з
Олімпіадою…
Ну, а їхні душі?
Де вони?
Чи не в мреві тім, що онде тане?..
Груди лютий сум
мені пряже…
Як твоя душа, мій
діду Йване?
Чи знайшла
Олімпіїну вже?
Мабуть, їй над церковцею-пусткою
Втомно кружеляти
в німоті?..
Чистою бабусиною хусткою
Сохне он хмаринка
на хресті.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
