Аркадь Кулешов
* * *
Не з кепських той
сусід, якого
Відвіку звано
трунарем.
Твій кінь
пропав — що тут такого? —
А він солодкий
чує щем.
Лежиш ти в ліжку, ослабівши.
Навіда він твоє
житло.
Чекатиме, коли
тобі вже
Його придасться
ремесло.
А як не встанеш, то до міри
Змайструє він
тобі труну,
Промову
виголосить щиру,
А як
попросять — не одну, —
Про передчасність тої втрати,
Гіркої, як
чортополох,
Про довговічність
тої хати,
Що збив її не
він, а Бог.
Тоді з лопатою приляже,
Прислужник
смерті, на траву.
«Ну от, і цей
минувся, — скаже, —
А я працюю, я
живу!»
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
