Ригор Крушина
В ЗАТИШКУ
З тобою в затишку
я знов.
Надходить ранок.
Тануть зорі.
Не потребує слів
любов,
Вона німа в
солодкій зморі.
Нам тче полотна сіножать
З роси й
квітчастих візерунків.
А губи спрагнені
дрижать,
Палких жадаючи
цілунків.
Жагуче полум’я тепла
Трима нас чарами
в полоні.
Твоя долоня ще
пала
В моїй згаряченій
долоні.
І нам не треба зайвих слів,
Ми розмовляємо
серцями…
Лунає лук розкішний
спів,
Роменом пахне й
чебрецями.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
