вівторок, 14 травня 2013 р.

Михась Скобла, "Паганіні"

Михась Скобла
ПАГАНІНІ
Зачинено наглухо двері.
По тиші вечірній лункій
Мелодія скрипки Гварнері
Текла сумовито в покій.
І бився в усі перепони
Струни переливчастий жаль,
Як грав на ній вигнаний з кону
І проклятий в церкві скрипаль.
Ніхто з самоти́ни-тісноти
Не вирветься вже, не втече…
Зі свічки на свіжі ще ноти
Сльозина спливла гаряче.
Півмісяць заліз по маслині
У чорну картину вікна.
А хто він такий — Паганіні?
У чім його гріх і вина?
У світі неправди й облуди
Зазнав він страшної хули.
За віщо церковникам люди
На поглум його віддали?
Ні в пі́тьмі терпкій, ні в гонінні
Не гине бажання снажне!
Бунтарським смичком Паганіні
Розіп’яті струни торкне.
І музика, ду́ші зігрівши,
Покличе у світ красоти.
Повік
нерозкаяний грішник
Свій хрест буде свято нести.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.