Ригор Крушина
ПОРИВ НАТХНЕННЯ
З дому не
виходячи,
Дні весняні
страчую.
Книжка. Гості.
Родичі.
І новин не бачу
я.
Пишеш, а не пишеться.
Мариш, а не
мариться.
Буква
заколишеться,
Ще й в очах
потьмариться.
І натхнення чевріє,
Й п’ю тепер
мікстуру я,
Й вірш у книжці
жевріє
Хворою фігурою.
Ні, не домуватиму —
Вдалеч
вимандровую.
У світах
блукатиму,
Ще й з моєю
мовою.
Пишеш — добре пишеться,
Мариш — вірш
намріявся.
Мій порив не
стишиться,
Той, що в мандрах
звіявся.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
