пʼятниця, 1 березня 2013 р.

Ригор Крушина, "У Дамаску"

Ригор Крушина
У ДАМАСКУ
Сидить він і курить невпинно,
І кулиться, змерзши. Чому?
Неначе морозяна піна
Йому заступила чалму.
Чому позирає він спильна?
Арабську заховує злість?
Невже господиня повільна?
Хіба не втішається гість?
Чи, може, тому, що ласкаво
Зирнула на мене вона?
…Яка ж бо гіркава тут кава!
От мовби долив хто вина.
А може, то тільки здається,
І кава не кава, а мед.
І зовсім господар не дметься,
З кальяна відчувши свій злет.
Я бачу привітність і ласку.
А зброя блищить на стіні.
Я гість дорогий у Дамаску…
Араб шле свій усміх мені.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.