Ригор Крушина
* * *
Як, бува,
Когось я пригадаю
—
Ожива
Душа моя й
співає.
І зима
Казковою
здається.
Недарма
В завіях серце
б’ється.
І від мрій
Чуттів потужний
вибух.
Рисок рій
Наткав мороз на
шибах.
Білий дід
З густою бородою
—
Бу́зу цвіт,
І папороть, і
хвою.
І чия
Надія світить
зорі,
Бачу я
У витканім узорі.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
