понеділок, 17 грудня 2012 р.

Ригор Крушина, "Не розказуй проти ночі страховин..."

Ригор Крушина
* * *
Не розказуй проти ночі страхови́н…
Кажанища на горищі. Даху дзвін
Душу кпинами холо́дить, наче лід:
— А чи іспит життьовий ти склав як слід?
Чи дістав свідоцтво зрілості думок?
Чи розквіт у серці мрій твоїх садок?
Громовиця, люта студінь і вітри.
Знов троянда всохла з маєм без пори.
Зажурився голий кущ і, мов жебрак,
Просить радісного сонця та добра.
І напевно дочекається весни.
А чи вбачу я притулок свій лісний?
Там також буяв трояндовий мій цвіт —
Юнь палка, і спів, і нерозкритий світ…
Вечір сни плете тривожно восени.
І несуть на крилах трепет кажани.
Не розказуй проти ночі страхови́н…
Я на очі бачив їх, пізнав… Як плин,
Збігли вдаль вони. Мені лиш сниться край,
Де ми рвали вдвох зелений май.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.