пʼятницю, 7 грудня 2012 р.

Володимир Некляєв, "Покинувши свято на святі..."

Володимир Некляєв
* * *
Покинувши свято на святі,
Я вийшов, одчувши хребтом,
Як там одітхнули гуртом
І все звеселилося в хаті.
Густішала темінь надворі,
А вогник із вікон струмів —
Звідтіль, де облишив я спів,
І жарти, й розмовини скорі.
І довго на рідних і кревних,
З якими сидів за столом,
Зорив я, до шибки чолом
Припавши із жалощів ревних.
І плакав я ледь не до дня.
На святі життя шаленіло.
Пило. Цілувалося. Їло.
А жінка — далека рідня —
Відчула мій погляд із ночі,
Помітила тінь у вікні
І втупила в очі мені
Такі перелякані очі,
Неначе вона розпізнала
Чи виродка, чи відьмака —
Аж їй заніміла рука,
Якою на мене вказала.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.