пʼятницю, 21 грудня 2012 р.

Осип Мандельштам, "Пишна Саймо-красо, ти човенце моє колихала..."

Осип Мандельштам
* * *
Пишна Саймо-красо, ти човенце моє колихала,
Пустотливим і гострим, ним бавились хвилі веселі.
В хвильнім плескоті млість колискову душа наслухала,
І стояли оподаль, мов сестри, самітниці-скелі.
Звідусюди я чув пісню давню журну — Калевалу,
Пісню криці й каміння про долю, що впала титану.
І піщана обмілина — здобич вечірнього валу, —
Мов княгиня, біліла на червені водного стану.
Як зривалися з п’яного сонця стрілки безшелесні,
І на дно осідали, і дно супокійне світили,
Як хилилось, мов плід переспілий, на віті небесній
Ще розіскрене сонце і перші зірниці ряхтіли.
Я причалив і висів на берег кудлато-сріблявий;
Я не знаю, чи довго, не знаю, кому я молився…
Неоміряна Сайма струміла потоками лави,
Білий дим над водою тихенько здіймався й вихрився.

Сайма — найбільше озеро Фінляндії.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.