Ригор Крушина
* * *
Жив поет, не мав удачі
І писав закон один:
«Хай узрять ясу незрячі,
А глухі почують дзвін».
Ніс поет свої скрижалі,
Вірив Слову і конав…
Кпили, гудили без жалю,
Критик мовчки обминав.
І згубився він у світі.
Чи ж його урвався лет?
Може, в іншому столітті
Пригадають: «Був поет!»
Він, що в не́вісті й неславі
Пропадав усе життя,
Явить образи яскраві,
Повернувшись з небуття.
А крізь присок десь під сподом
Скрикне Фенікс — і таки
Прочитають люди згодом
Пломенистії рядки.
Зрозуміють, що немає
Почуттям палким ціни,
Що когось межи розмаю
Не завважили вони.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
