вівторок, 18 грудня 2012 р.

Сергій Михалков, "Хома"

Сергій Михалков
ХОМА
Стояла в провулку
Будинків юрма.
В одному з них мешкав
Упертий Хома.
Хоч рідні, хоч друзі,
Хоч хто щось казав —
Ніколи
Він віри
Нічому не йняв.
Надворі сльота,
Скрізь калюжі самі.
«Ти взув би калоші», —
Всі радять Хомі.
«Неправда…» —
Одне упертюх той
Твердить
І впрост по воді
Без калош дріботить.
Мороз.
Дітвора надіва ковзани.
Закутались люди, бо мерзнуть вони.
Хому запевняють:
«Настала зима».
В трусах
Показався надворі Хома.
Іде зоопарком він з групою.
«Он,
Дивися, — йому повіда́ють, —
То слон».
«Неправда, не вірю —
Хома відтина. —
Нітрохи не схожий той слон
На слона.
Наснився був сон
Хлопчакові такий:
Він в Африці враз опинився жаркій.
Там сонце яскраве
Безжально пече
І річка, що звуть її Конго,
Тече.
На берег школярство
Іде голосне.
Хому напучають
Усі як одне:
«Купатися зась:
Алігаторів тьма».
«Неправда то», —
Друзям перечить Хома.
Сорочка й труси
Вже лежать на піску.
Пірнає завзятець
У річку жаску.
Аж ось —
Алігатор до нього
Спішить.
«Рятуйся, сердешний,
Бо згинеш за мить!»
«Не треба науки, —
Хома їм одрік, —
Мені ж бо минув
Одинадцятий рік!»
Тим часом хижак
До хлопчини підплив
І пащу зубату свою
Розтулив;
Стирчить уже з неї
Сама голова.
До берега
Вітер доносить слова:
«Непра…
Я не ві…»
Алігатор наївсь,
Зітхнув
Та й у воду собі зануривсь.
Сорочка й труси
Ще лежать на піску.
Ніхто не пірнає
У річку жаску.
Прокинувшись вранці,
Знітився Хома,
Сорочку й труси
Зі стільця він прийма.
Хома спаленів,
Хома стуманів:
«Неправда,
Це все не наснилось мені!»
Як стрінете, діти,
Такого Хому,
То віршики ці
Прочитайте йому.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.