четвер, 6 грудня 2012 р.

Ригор Крушина, "Ілюзія"

Ригор Крушина
ІЛЮЗІЯ
Сиджу куняючи в трамваї,
Аж ось — не мрія, а ява́ —
Приваба сонцем запливає
В салон залюднений. Овва!
Немовби з казки та красуня,
У світі ліпшої нема.
Що білу рученьку просуне,
То розступається юрма.
Чарують очі й губки пишні,
Та шкода — висідати час.
Я йду повз неї. О Всевишній!
Мій зір затьмарився і згас.
Вона зблизенька вже й не диво.
Видок цяцькований, мов дзбан.
Ненатурально, неправдиво!
Щонайоблудніша з оман.
Жмуток звичайного паперу
Межи густих зелених віт
Узрів здаля і, мов химеру,
Сприйняв за рожі білий цвіт.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.