Осип Мандельштам
* * *
Над вівтарем димучих бурунів
Офіру править смирний бог морів.
Гудюче море, як вино, шумить,
Над морем сонце, мов орел, тремтить.
І стелеться лише морський туман,
І тиші розлягається тимпан.
І тільки небо серцем голубим
Бере у прийми моря білий дим.
Поширшав океан у мрійнім сні,
Й пишніші стали звуки негучні;
Й застиг уроче між небесних скел
Важкий, неначе бронзовий, орел.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
