Іван Переверзін
* * *
Коли в садку цвіте магнолія
і спів пташиний аж дзвенить,
ані тривоги, ані болю я
не відчуваю і на мить.
Ти не питай мене, хорошая,
про те, як день тепер мина, –
ні, не в садку став на сторожі
я,
а при душі своїй. Вона…
Вона красою заяскрилася,
спізнавши радісний спочин,
любов і щастя в ній розкрилися
до незглибимих глибочин.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
