пʼятниця, 15 лютого 2013 р.

Іван Переверзін, "Горять у висі знов, яскріючи, зірки..."

Іван Переверзін
* * *
Горять у висі знов, яскріючи, зірки,
схопити можна їх з верхів’їв сніжно-білих.
І от я йду туди, карбуючи рядки,
і в серці спогад я несу про друзів милих.
Вони збувати вік лишились у снігах,
між буряних тривог і лютої негоди.
Не кожному впада знайти зористий шлях
і йти невтомно ним до щастя й насолоди.
Я зовсім не боюсь ні смерті, ні тортур:
якщо вмирати вже, то в сяєві сиви́зни,
спізнавши на віку веселощі і жур,
шануючи свій рід і люблячи вітчизну.
Крутіє путь моя, і в грудях аж гуде
від поштовхів важких роз’ятреного серця.
І втішно, що вгорі на мене слава жде,
і дивно, що внизу на мене жде безсмертя.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.