вівторок, 26 лютого 2013 р.

Аркадь Кулешов, "Млин"

Аркадь Кулешов
МЛИН
Дівчино́ньку попрощав юнак,
Шляхом побрела вона в долину.
— Скинутись млином би…—
Здумав так
І млином зробився ту ж хвилину.
Люди носять жито вже сюди,
Млин дубовий меле без утоми.
Замість серця жорна б’ються в ньому,
Замість крові —
Струмина води…
Нам легенда повіда́ про се:
Упаде закляття найдивніше,
Аж коли він перемеле все,
Що йому належало давніше.
Як не гурт належало — притьмо́м
Скине ваготу свою дубову,
Прийде до дівчат ще юнаком,
В жодну не закоханий ізнову.
А коли багато?.. Годі слів!
Знає тільки він, що пережито
І що цілим світом володів,
Як ходив з дівчи́нонькою в жито.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.